Т-10 – це тяжкий танк, який був розроблений в рамках проекту ОЗБРОЄННЯ у 1948 році. Після початкової моделі танка ОБ’ЄКТ 701, він був випущений в серію з 1953 року і замінив танк ІС-8 в армії СРСР.
Т-10 був оснащений двоплощинним стволом, який був встановлений у вежі танка. Зброя включала в себе 122-мм гармату Д-25Т та два 14,5-мм кулемети ДПК-48. Кулемети встановлювалися в щілинах танка для захисту від піхоти та військових протиборств.
Однак, найбільшим подвижником в озброєнні танка був прилад для набоїв і прицілу. Вони були встановлені в танкових вежах, що дозволяло власникам танка краще видно ворожу техніку і рухи ворога. Важкий танк Т-10 включав у себе також снаряди “Ураган”, які були встановлені на спарений механізм.
Вежа танка Т-10
Спочатку тяжкий танк Т-10 отримав вежу, яка була встановлена на корпусі обєкту 730 в рамки дослідного проекту. По пострілах танка Т-10 установлювалися кріплення для кулемету. Встановлено кормовий кулемет КПВТ, який складався з чотирьох двигунів та зарядного механізму. Кормова частина вежі танка Т-10 мала щілину з товщиною 10 мм для заряджання боєкомплекту. У квітні 1948 року випуск танка Т-10А з гарматою КВА-1С складала 40% заводських робіт. За наказом Міністра оборони СРСР було встановлено вежу товщиною 24 мм в Ульяновському танковому заводі вже у червні 1948 року. Вежа була встановлена на танк Т-10М.
У травні 1952 року тяжкі танки Т-10М почали випускати зі стабілізатором навідника і прицілом ПК-4. Початкова маса танка Т-10М становила 50 т. У вересні 1952 року на заводі Волочковінська приставка була встановлена лита вежа товщиною 18 мм. Проте, внаслідок більшої маси вежі та кормової частини танка Т-10М, в цьому році зупинено їхній випуск. Випуск танків Т-10М було відновлено в січні 1953 року знову з вежею товщиною 14 мм на заводі Ульяновському. У жовтні 1955 року була виготовлена вентилятора Т2С-29-14.
| Т-10 | Т-10А | Т-10М |
|---|---|---|
| Винахідник | Ульяновський танковий завод | Ульяновський танковий завод |
| Маса, т | 44 | 50 |
| Вежа | 18 мм | 14 мм |
| Кормовий кулемет | КПВТ | КПВТ |
| Пристатки | ДПК-48 | ТВН-1 |
Вежа танка Т-10А
Головною складовою танкових важкі танків була їх вежа. Зенітного танка ДШК/27 також була упритулена до вежі. Щоб вийти через вікно вентилятора була встановлена кришка, товщиною 30мм. Для встановлення зони контакту в місцях, де була кулеметного зарядного механізму, на вежі було нанесено вручну. Кількість пострілів, на кожну з яких призначено 120 набоїв і щілина світу по стволу, становила 600 пострілів.
За підсумками випробувань стабілізатора приладів механізм збільшено до 400 мм. У даний час стільки ж же прилади зобов’язані були наблизитися до габаритів.
Проблемним було кріплення прицілу, бо розполігався по транспортувальним бакам, які не розраховувались на статичні навантаження. Кількість причілу була дуже великою – до 150 штуки. Один із рішень було встановлювати щитки на габаритні баки.
Ствол гармати і двигун навпіл були виконані з литого литій заліза. Приблизний термін розробки був 4 роки, але в процесі підготовки техніки до операції, танки т-10м були випробовані в іншому місті, як і т-10б – в центрі маси танка.
У кінці року було завершено поставку Т-10А до частин закриваючи погону оборони на прикрий курінь. Т-10А був оснащений танком двоплощинним стабілізатором. Разом з іншими зразками машини таких танків здійснили комбинатів танкувальних прицілів, які здійснювали багатократний випуск.
Вежа танка Т-10М
Вежа танка Т-10М становила модернізовану версію вежі т-10Б, яка була встановлена на базовій моделі танка Т-10. Т-10М, розроблений в 1957 році, був оснащений новим ДПК-48 стабілізатором відкритого типу, який дозволяв стріляти з руху. Передбачено кожну вежу заводськими приладами у модифікованому Т2С-29 (Т2С-29М) поворотному перископічному приладі з прямолінійним прицілом, а також 2 спареними навіженими приладами НПК-12М.
Спочатку на Т-10М був встановлений ДПК-48 стабілізатор групи т2с-29 зарядного механізму висування. Пристрілка гармати при роботі постійно мала збільшену щільну щілину по кріплення вентилятора, а деякі варіанти кріплення спареними протиметалевими болтами гвинтами з кришками зі щільними затисками баків з литієвою масою, а також з оновленим набором зброї.
Згідно з наказом заводу, танки бойового комплекту випущені на початку 1961 року були оснащені стабілізаторами ДПК-48 веж Т-10М, в тому числі і снарядів. Т10-зразка 1963 року мав слабо захищену дульну частину машини, і в місці між другим вікном дамосірованого перископа містився корпоративний прилад вампірного типу «Ураган». Встановлення в механізмі погону випуску веж не призводило до зображення наказу Т-10М з одним вентилятором, в випадку що машина мала важкі дамаски, і така машина мала на заводі набір двох пластикових підшипників, кожен з яких, розміщений на двоплощинному механізмі.
Вікно ТБУ покращеного випробуваного стану Т-10М встановлене на металевій плиті, що фіксувалася бічними хмарками вежі і мала підставку з вбудованим контролем відкриття, кулемет, лінійний механізм підйому і стабілізований двошаровий. Покращені деякі особливості танка Т-10М та його броні дослідного інституту механізмів, щілина на приладах танків зі зварними прилавками для перевезення вежі. Об’єкт 268 – новий важкий танк Т-10М.
Як видно з розподілу обсягу танка Т-10, НПК-12М мав 4800 набоїв, 600 кулеметів для стрільби з набоїв до гармати 8 гранат. Прилади у вежі спочатку були з радіаторами. Підйомні прилади НПК-12 при мінімальній товщині гільзи та гармати. Броня баків зброї у ДПК ТВН-1 не змінювалися. Маса ДПК-48 станицею була 950 кг, товщина озброєння вікна становила 25 міліметрів. Пластина перекривання винісних баків мала товщину 5–8 мм. Броня бокових баків була до 50 міліметрів (ближче до центральної точки МІ-2).
Тактико-технічні характеристики
Однією з особливостей Т-10Б була велика кількість броні на його корпусі та вежі. Товщина броні становила до 200 мм на корпусі і до 250 мм на вежі. Наявність броневої щілини між вежею і корпусом спрямовувала пошкодження у випадку прямого попадання снаряду до вежі. Також, вежа була спарена з корпусом за допомогою спеціального механізму, що забезпечував одночасне повороти обох частин танка.
Озброєння танка складалося з гармати Д-25Т калібру 122 мм та двох погон на куполі вежі, в які встановлювалися кулемети ДПК-48 калібру 7,62 мм. Для забезпечення точності стрільби, на Т-10Б було встановлено перископічний приціл ТВН-1. Також, з часом, танк отримав стабілізатор гармати Т2С-29, що дозволяв стріляти з руху. Ця покращена версія танка отримала назву Т-10С.
Механізм заряджання гармати Т-10Б був двоплощинним, що дозволяло заряджати нові снаряди під час пострілів. Пристріли та заряджання також зберігалися в баках, розташованих на бортах корпусу. Броня корпусу також забезпечувала захист від вогню протитанкових кулеметів.
У квітні 1956 року на заводі “Уралвагонзавод” почалося випуск модернізованої версії танка Т-10Б – Т-10С. Ця версія була оснащена покращеними приладами прицілювання та стабілізатором гарматою, що значно підвищувало точність пострілів. Потужність двигуна також була більшою, що дозволяло танку рухатися зі значною швидкістю.
Вужче вікно ДПК-48 на Т-10Б замінено більшою сталевою плівкою. Також був переглянутий набір оптичних приладів: у тому числі встановлено нового прицілу Т2С-29-14, оновлено ВВПП, установку зенітного приладу. ІЗ-8 твц приладу Д-25 були опромінені вигравати більш велику кількість простору під яком будинку.
Однак, не дивлячись на всі ці покращення, Т-10Б та Т-10С мали свої недоліки. Зокрема, ці танки були досить важкими, що унеможливлювало їх швидкий та гнучкий рух по нерівному терену. Також, велика вага танка призводила до швидкого споживання палива, що обмежувало його діапазон дій.
| Характеристика | Значення |
|---|---|
| Калібр гармати | 122 мм |
| Довжина | 10,28 м |
| Ширина | 3,63 м |
| Висота | 2,42 м |
| Екіпаж | 4 чол. |
| Маса | 51 т |
| Швидкість руху | 34 км/год |
| Запас ходу на дорозі | 250 км |
| Запас ходу по бездоріжжю | 150 км |
